Гра

Минулого сезону саме ковельський «Вокар» зупинив «Князів» у плей-офф Суперліги Волині, здолавши лучан у серії пенальті після двох нічиїх з однаковим рахунком 1:1. Утім, саме в регулярній першості елітного дивізіону номінальні господарі цього поєдинку постійно вигравали своїх принципових суперників протягом чотирьох останніх сезонів, востаннє програвши ще ТОМУ титулованому Ковелю ще не під цією назвою в честь литовського князя, яку команда гордо носить зараз.

 Утім, в таких поєдинках усі статистичні передумови відступають на другий план, а на майданчику обласної ДЮСШ в Луцьку зустрілися дві неймовірно мотивовані команди (забігаючи наперед – іноді аж надто мотивовані!). Матч без традиційної для багатьох колективів «розкачки» розпочався з гарних швидкостей та якісного футзалу. На моменти Максима Матвійчука, який пробив повз ближню стійку, та Богдана Мізюка, потужний удар якого парирував Назар Логвінов, ковельчани відповіли забігом Олександра Портянка, після удару якого Станіслава Горніка виручила дальня бокова стійка воріт. Гравці «Любарта» додали у тиску на ворота суперників, а Антон Дригульський з другої спроби таки пробив голкіпера ковельчан, у контратаці майстерно відправивши м’яч у ближній верхній кут рамки – 1:0! Як не дивно після цього голу… футзал до перерви чомусь закінчився. Замість гострих моментів біля одних і інших воріт, було чимало боротьби, яка під кінець тайму завершилася вибухом емоцій від футзалістів обох команд. На щастя, арбітри не випустили гру з-під контролю – вилучення перетворили Віталія Кашубу з «Аперкота» та Владислава Сизика  з «Любарта» із учасників матчу в простих глядачів, а завершення першого тайму та початок другого суперники провели у форматі  «чотири на чотири».

 Початок другої половини пройшов якраз під знаком команди Романа Бірука, а особливо відчутними були зусилля Олексія Бондара. Один з ударів ковельчанина влучив у бокову стійку воріт «Любарта», а інший, на 20-й хвилині гри, був відбитий Станіславом Горніком – щоправда, тут як тут на добиванні на «кулястого» чатував Олександр Портянко – 1:1! Пропустивши, підопічні Назара Бугайчука «прокинулися» та знову перехопили ініціативу в грі, а потужні моменти для взяття воріт не використали Владислав Кузнєчиков та Назар Сеник. І правильно – архіважливий гол для «Любарта» судилося забити Богдану Мізюку. Хоча, спочатку «номер 17» лучан влучив у хрестовину воріт Логвінова з гострого кута, а вже на 27-й хвилині поєдинку після розіграшу штрафного удару таки влучив прямісінько у нижній кут воріт «Аперкота-Вокару» – 2:1! Ковельчани, які на той момент уже «сиділи» й на п’яти командних фолах, звісно ж, і не думали здаватися – вони пішли атакувати п’ятьма польовими гравцями, і чудову можливість знову зрівняти рахунок втратив Олексій Федчук, який не зумів переправити простріл партнера у порожній кут рамки! Після цього «Князі» діяли набагато уважніше – ба більше, Дригульський міг «закривати» гру, якби влучив у ворота з вигідної позиції. Утім, і мінімальної перемоги з рахунком 2:1 «Любарту» вистачило, аби потіснити конкурентів з «Надії» (нехай і з урахуванням матчу в запасі у колективу з Хорова) з одноосібної першої сходинки Суперліги Волині з футзалу.

 Кращі гравці: Богдан Мізюк – Олександр Портянко