Гра

Чи не перший матч сезону, який почався з оплесків глядачів. Дуже вже уболівальники запрошували команди на майданчик, тож градус гри бринів у повітрі ще до стартового свистка.

Уже на 10 секунді по суті стартову комбінацію «Любарта» блискавично завершив Богдан Мізюк - 1:0! Бува, не найшвидший гол сезону – на 10 секунді?

Хорівці кинулися з шаленим темпом на половину лучан. Ні, десь це логічно, але здивувало. Зазвичай, чинні володарі Кубка Волині планомірно «розкладають» суперника, а тут вирішили перебігати. Перебігати вдвічі молодших? Можливо, такий був задум – здивувати методом «від супротивного».

Після голу миттєва відповідь «Надії» - Віталій Ковальчук відібрав в Олександра Сименка й пробив трішки вище над «дев’яткою». Зіркові ветерани кинулися відігруватися з подвійною енергією, Сергій Шафранський небезпечно пробивав – Стас Горнік на місці.

Темп неймовірний, рух гравців без м’яча що в атаці, що в захисті зашкалював. Ще тоді закралася підозра чи надовго вистачить «бензину» за таких великих «обертів тахометра». «Надійні» з кутового розіграли «іспанку» - навіс, Василь Денис, не даючи круглому опуститися на підлогу, в один дотик пробив, але поруч зі штангою.

«Любарт» за першої ліпшої нагоди вибігав, однак у них практично нічого в ці хвилини не вдавалося через неймовірний тиск хорівців. До слова, чи не вперше у стартовій п’ятірці не було Юрія Когута, натомість номером один був не менш зірковий Віталій Танський.

«Надія» кружляла на половині лучан, наче бджоли навколо вулика, змушуючи «Любарт» помилятися. Дальній потужний постріл Танського, Горнік не зумів зафіксувати, чим скористався Назар Цюпка - 1:1. Йшла 5 хвилина.

На якикось хвилину-півтори суперники знизили темп, але згодом знову натиснули на педаль газу. Господарі намагалися відкинути гостей від своїх воріт, але робити це було вкрай тяжко. До середини тайму «Любарт» таки погасив шалені хвилі напору «Надії», провівши свою серію позиційних атак. І одна з них завершилася взяттям воріт від Максима Матвійчука, який першим зорієнтувався у невеличкому хаосі в карному - 2:1, 9 хвилина.

«Надія» знову влаштувала «Облогу Буші». Але Мізюк запресингував на чужій половині, відібрав і з гострого кута вразив дальній кут - 3:1! Переповнений зал ОДЮСШ стояв на вухах – одні раділи, другі в розпачі озвучували старослов’янську літеру «ять».  Саме за такими емоціями вболівальники й прийшли.

Колективи перейшли на довгі закидання, таким чином швидше долаючи центр, почалися гойдалки. Десь такий перебіг нагадав нещодавню гру Кубка України, коли легконогий «Любарт» мав перевагу +2 над «Галицькою здобою», але останні перевели гру в отаке собі «закидай-біжи-штовхайся» й зрівняли. Вочевидь, і тут більш вікова команда вирішила затягнути суперника в «силову трясовину». Швидкість дій «Надії» помітно спала, це дозволяло «Любарту» краще читати їхні комбінації.  Закінчився тайм розміном ударів  від Ігора Тимціва, Антона Дригульського та Володимира Лаби й Танського. Проте результату це не дало. 3:1.

Другий тайм господарі почали з високого пресингу. Але перший удар завдали «зелені» - Лаба мав усі шанси, але влучив голкіперу в ногу. «Надія» знову нагнітала, що зрозуміло, адже вирішувалася хто з цих клубів представлятиме Волинь у Першій лізі України, а хто в Другій.

Невгамовний Мізюк у контрі прорвався по лівому фланзі.. і вразив сітку! Щоправда, із зовнішнього боку. Тут же Сименко, як колись Жан-Клод Ван Дамм, подвійним ударом  нокаутував кіпера Антона Денчука, який двічі врятував свої ворота – грудьми й лицем.

Із льоту пробив Танський – вище. Влад Сизик у відповідь здалеку - воротар грудьми (знову!) відбив. Ковальчук потужно – поруч зі стійкою. Кузнєчіков прорвався правим флангом і пробив – кіпер із другої спроби накрив в’юнкого «селекта».

І все-таки Танський свого домігся. Спочатку колишній футзаліст екстралігових «In.IT», «Енергії», «Кардиналу-Рівнестандарту», молдавського «Динамо-Плюс» та білоруського «Граніта» не забив штрафний, але через мить вразив ворота потужним пострілом під поперечину – 3:2, за 10 хвилин до сирени.

Лідер знову закрутив і довго тримав господарів на їхній половині. Але прудконогий Сименко знову поборовся до кінця, вицарапав м’яч, продерся лівим флангом і чудовим ударом «причесав» (прихильники гандболу точно знають значення цього терміна – означає забити гол над вухом голкіпера) Денчука - 4:2, за 8:08 до кінця.

«Надія» тут же взяла тайм-аут, порадилася й пішла з п’ятим, а «Любарт» сів у низький блок. Фантастичні футзальні розіграші гостей дарували насолоду любителям гри 5х5, і свою нагоду мав Шафранський - Горнік красень. Тут же довге закидання лучан, а Тимців ледве не забив головою!  Аграрники знову та знову накручували оборону, але нанести разючий удар не вдавалося - все блокувалося.

Матвійчук у контратаці вийшов сам на сам – мимо. Попри втому, «надійні» продовжувати шукати шляхи до воріт, а «червоні» відбивалися всіма доступними методами й не забували бити по порожніх. Це двічі робив Горнік, і один із ударів влучив у поперечину за 30 секунд до сирени. Фінальний штурм «Любарт» витримав, чим скептикам довів, що гідний звання чемпіона-2023. 4:2, і путівка у Першу лігу України, чинним чемпіоном якої і є підопічні Назара Бугайчука. Нагадаємо, лучани виграли її позаминулого сезону, а минулий чемпіонат не був дограний через війну.

Кращі гравці: Богдан Мізюк – Віталій Танський