Елітний фініш футзального сезону

П’ятниця. Останній день березня. Хтось із самого рання їхав на роботу із думкою про теплі та сонячні вихідні, хтось уже придумував розіграші для друзів та знайомих на День сміху, хтось відкладав додаткову гривню на підвищену вартість проїзду у луцьких маршрутках, а у спорткомплексі «Арена Спорт» організатори зі швидкістю світла ганялися, готуючи два майданчики для непересічної події – четвертого у історії Елітного фіналу Аматорської футзальної ліги України.

        

З «Надією» на успіх

         Історія Елітного фіналу АФЛУ розпочалася ще три роки тому. Як і у європейських змаганнях, організатори аматорських футзальних змагань вирішили не обмежуватися щорічними битвами чемпіонів своїх областей, а й зробили майданчик для визначення найкращих серед призерів та володарів Кубків українських регіонів. І, чесно кажучи, напруга та інтрига на таких турнірах нічим не поступалися Всеукраїнському фіналу.

         Слід відзначити, що «Елітка» у Луцьку стала першою, яка відбувалася не у Одеській області. Не дивно, що два з трьох попередніх турнірів виграла саме одеська команда досвідчених футзальних майстрів під назвою «Чорне море», яка на волинські простори приїхала захищати титул чинного переможця Елітного фіналу. Не обійшлося на турнірі і без господарів турніру. Багато з команд обласної Суперліги уже давно перейшли грати на велике поле, тож «віддуватися» за регіон довелося переможцям Вищої ліги з «Надії-2», а також луцькій команді «Бренд груп», яка стала переможцем Кубка АМФВ цього сезону. Якщо останньому колективу цей турнір був більше безцінним досвідом, то друга «Надія», зважаючи на те, як вона провела останні півроку, могла розраховувати на найвищі щаблі цьогорічних змагань…

         На «червоний» – зупинись!

         Символічно, що відкривала Елітний фінал саме гра луцької команди «Бренд груп». Хоча, суперником представників Першої ліги Волині у цьому протистоянні були одні з фаворитів турніру – команда «RED» із Києва. «Червоних» уже добре знають вітчизняні оглядачі аматорського футзалу, тож шансів «темній конячці» із Луцька віддавали не надто багато. Спритні та молоді столичні гравці з перших хвилин почали грати свій футзал та затиснули «брендівців» на власній половині майданчика, а помилки господарів майданчика коштували їм чотирьох пропущених голів вже у першій половині гри. До честі лучан, вони зібралися із силами, та у кожному з таймів зуміли двічі засмутити голкіпера суперників, у підсумку програвши із рахунком 2:5.

         Зате у другій грі Олександр Лисенко та його команда влаштували справжню феєрію у матчі проти «Вікторії» з Краматорська. Другий тайм протистояння відзначився тим, що поступаючись у рахунку, суперники лучан хаотично побігли уперед усіма силами, а гравці «Бренд група» постійно карали їх за необачність. Підсумкова перемога господарів майданчика з рахунком 11:1 стала найбільш крупною на турнірі, а п’ять голів Лисенка у підсумку дозволили йому стати найкращим бомбардиром Першої ліги Елітного фіналу АФЛУ.

         У третій грі групового раунду «Бренд груп» вийшов на майданчик проти ще однієї команди у червоній формі – «Енерго» із Кропивницького. Іноді здавалося, що саме «енергетики» з Кіровоградської області й були господарями майданчика, адже вони приїхали з доволі відчутною групою підтримки. Можливо, саме це і дозволило команді впевнено перемогти (4:2) та не дати розбігтися луцьким футзалістам. Втім, за підсумками першого етапу обидві команди вийшли до плей-офф Першої ліги змагань.

         Уроки хорівського футзалу

         Куди більше сподівань на успіх у Елітному фіналі мали гравці «Надії-2». Вони були сповнені бажання повторити досягнення своїх «старших братів» на Всеукраїнському фіналі та залишити усі вершки аматорського футзалу України на Волині. І з перших групових ігор підопічні Віктора Ревка вдало показували свою майстерність.

         У першій грі проти чернівецького «Лідера», незважаючи на у підсумку мінімальну перемогу з рахунку 2:1, перевага «Надії-2» була тотальною, а гольових моментів гравці створили на декілька поєдинків. Як виявилося, двох реалізованих Андрієм Кузиком та Володимиром Гриником вистачило для переможного початку турніру. А у другому матчі проти «Коксохіміка» з Авдіївки результату «надійні» досягли у першому таймі, коли забили чотири рази без відповіді з боку опонентів. Мабуть, саме цю гру можна було назвати ідеальною у виконанні представників Волині на цих змаганнях, адже у другому таймі вони не лише не дали шансів забити суперникам, а й самі повністю контролювали гру та залишили на табло приємні 4:0.

         Як виявилося, цих рахунків не вистачало, аби перед третім туром знаходитися у таблиці вище, аніж головні конкуренти «Надії-2» за лідерство у квартеті - «Енергія». Житомирська команда не так давно не залишила шансів нікому у всеукраїнських змаганнях енергетиків, і на цьому турнірі по праву вважалася одним із найсильніших колективів. А у своєрідному поліському протистоянні з «Надією-2» ці хлопці нічим не поступалися та витягнули потрібну нічию – 1:1. У підсумку, обидві команди вийшли у наступний раунд боротьби за головний приз Елітного фіналу, однак волинянам уже у чвертьфіналі змагань дістався грізний суперник – «Чорне море» з Одеси…

         Гідний кінець волинської історії

         Чвертьфінал Першої ліги Елітного фіналу став останнім поєдинком для луцького «Бренд група». Суперниками місцевої команди на цій стадії турніру став колектив з довгою назвою «Насосенергомаш». Гості змагань із Сум з перших хвилин «розкручували» комбінації біля воріт «брендівців», і у підсумку таки досягли свого ще у першому таймі, вигравши його з рахунком 3:1. Такі ж гольові показники були у команд і після перерви, тож підсумкові 6:2 означали завершення виступів для лучан. Втім, за свою гру їм аж ніяк не соромно: саме «Енерго» з Кропивницького та «Насосенергомаш» у підсумку сформували пару фіналістів Першої ліги, де під акомпанемент імпровізованого барабанного бою пластмасових пляшок за гучної підтримки гору взяли усе ж «енергетики». А за волинським колективом залишились найбільш розгромна перемога на Елітному фіналі (11:1 над Краматорськом), а також звання кращого бомбардира Першої ліги у активі Олександра Лисенка. За словами самих гравців «Бренд група», такі змагання дали їм неоцінений досвід та поштовх до майбутніх звитяг.

         А от для «Надії-2» на турнірі була неминучою зустріч із чинними переможцями змагань – одеським «Чорним морем». Досвідчені футзалісти зі столиці гумору з перших матчів Елітного фіналу дали зрозуміти, що приїхали сюди за знайомим для себе трофеєм, а вік гравців аж ніяк не позначається на їх уміннях та фізичній підготовці. Ось і для «Надії-2», яка навіть відкрила рахунок у матчі з одеситами, довелося відчути на собі гарматний постріл голкіпера «моряків» Костянтина Стародубовського та дисципліну досвідчених суперників, які за рахунку 2:1 на власну користь трималися проти комбінацій п’яти польових гравців команди зі скромного села Хорів. Як підсумок, на чвертьфінальній стадії турніру своєрідна казка закінчилася і для «Надії-2»…

         Коли один у полі воїн…

         Звичайно ж, футзал – гра командна, однак була на Елітному фіналі АФЛУ людина, яка виділялася серед усіх. Недарма автор цих рядків для телебачення ще у перший день змагань підвів для інтерв’ю голкіпера команди «Чорне море» Костянтина Стародубовського. Окрім майстерності у рамці, протягом усього турніру цей досвідчений воротар керував діями свого колективу в атаці, активно виходив уперед, віддавав гольові передачі та забивав голи. Саме від нього постраждала і волинська «Надія-2», якій він в улюбленому стилі забив з центра майданчика, і саме його майстерність у серії післяматчевих пенальті на стадії півфіналу дозволила «морякам» пройти незручних опонентів з харківського «Моноліта».

         Однак верхом визнання «першого номера» «Чорного моря» став фінальний поєдинок його команди проти столичного «RED». Протягом усього матчу спритні та технічні гравці «Червоних» як могли обстрілювали ворота одеситів, однак пробити Костянтина Стародубовського змогли лише раз. А у другому таймі емоційний лідер «моряків» зробив улюблену справу: вийшов до центру майданчика та «плюхнув» у верхній кут воріт суперників. Як не старалися кияни зрівняти рахунок, воротаря одеської команди так і не дала їм це зробити. Це означало, що «Чорне море» втретє у історії виграло титул переможця Елітного фіналу АФЛУ, а сам голкіпер команди став не лише найкращим гравцем свого амплуа, а й найрезультативнішим футзалістом змагань з вісьмома забитими голами!!! Тож коли з милості організаторів Віктору Цою з команди «RED» вручали звання найкращого гравця усього турніру, молодий киянин сором’язливо вказував на те, що й цю нагороду слід віддати Стародубовському…

         Після еліти – до профі?

         Безстрашний одеський голкіпер, симпатичні команди з Харкова та Києва, шалена підтримка того ж самого Кропивницького чи володаря Кубка Вінничини «Володимира» (Тиврів), достойний виступ волинських колективів – це далеко не все, чим запам’ятався Елітний футзальний фінал у Луцьку. Найголовніше, що доріжка до національного визнання Волині у цьому виді спорту уже прокладена. Хтозна, можливо уже цієї осені та ж сама «Надія», яка виграла Всеукраїнський аматорський фінал, саме від нашої області виступатиме у якійсь із професійних ліг, збираючи аншлаг у тій-таки «Арені Спорт». Принаймні, проведенням таких непересічних для волинського спорту змагань у себе ми вже зробили великий крок до такого майбутнього…