Гра

Суперники за головним кубковим фіналом в турнірі пройшли тернистим шляхом. В 1/8-й фіналу «Надія» мінімально 3:2 переграла потужний ковельський «Вокар», а «ЛСТМ» був міцнішим за «Кураж» - 5:3. В чвертьфіналах хорівці та лучани впевнено пройшли суперників з вищолігових клубів «Колос» та «ТТІ» - 10:2 та 4:0 відповідно. А в півфіналах здолали опір міцних  луцьких опонентів - «Вотрансу» (3:0) та «Динамо» (5:3).

10-й ювілейний розіграш Кубку Волині. 8 березня – Міжнародний жіночий день. І хоча на трибунах СК «Арена Спорт» не було аншлагу жінок, присутні на фіналі представниці прекрасної половини людства під оплески чоловіків отримали свою долю оплесків. А за дві хвилини після стартового свистка рефері у прихильниць «Надії» та персональних вболівальниць Петра Шелеста з’явився привід для поплескати у долоні. Десятий номер хорівців майстерно скористався помилкою захисту номінальних гостей та від стійки відправив «селект» у сітку воріт -  1:0.

Пропущений гол не збентежив лучан, котрі свідомо грали другим номером, намагаючись діяти на контратаках. Тим більше, що «зелені» традиційно робили ставку на позиційний наступ, до якого кілька разів долучився досвідчений Ігор Пунда – голкіпер який любить та вміє розганяти атаки. «Будівельники» сконцентровано боронили свої володіння і до 11-ї хвилини помилок не припускалися. Проте невеличка неточність призвела до того, що Роман Горбатий з «Надії» зумів увійти в оголену зону і влучно відправити м’яч у кут воріт 2:0. Спроби Олександра Неделюка та Дмитра Горщарука змінити рахунок першого тайму так  залишилися спробами.

Початок другої половини відмітився міні-штурмом у виконанні «ЛСТМ», котрий не бажав без бою віддавати титул разом із кубком. Моменти виникали, але захист чемпіонів «регулярки» діяв бездоганно. А ближче до середини тайму Євген Заїченко з лівого флангу пробив потужно та влучно. Ще за мить Ярослав Писько завершив комбінацію партнерів і стало зрозумілим, що витвір кованого мистецтва після третьої перемоги клубу з Локачинського району назавжди відправляється до Хоріва.

Лучани намагалися виправити ситуацію і навіть спробували попрацювати у наступі з п’ятим польовим гравцем. Але в підсумку наразилисяяна швидкий випад суперника, що завершився ударом Володимира Бобилєва впритул воріт – 5:0. Інтрига остаточно вмерла. А згодом вся «Надія» по черзі тримала важкий трофей, котрий назавжди отримав прописку в клубному музеї команди.