Гра

Гру між командами «Vadrus» та  СК «Вишків», сміливо можна називати центральною у третьому турі Другої ліги. До звітного матчу команди підходили у різному настрою. «Вишків» після двох зіграних турів лідирував у турнірній таблиці на ряду з «Ветеранами» та «Заборелем», а «Vadrus» наздоганяв втрачене. Пікантності цьому поєдинку придавали очні зустрічі.   В попередньому сезоні виступаючи у четвертій по силі лізі, колективи набрали по однаковій кількості залікових балів (по 24 бали), але володаря золотих нагород «регулярки» визначив очний матч, де сильнішими були представники одного з районів обласного центру. Далі доля справедливо звела їх у фінальній битві за право називатись абсолютними чемпіонами Четвертої ліги. У підсумку двоматчевих протистоянь «вікторію» святкували саме СК «Вишків» 5:3 і 4:2 відповідно. Перервати суху серію протистоянь «взуттєвики» змогли у фіналі Кубку Мрії, де підняли над головою заслужений та довгоочікуваний трофей у такому по-справжньому складному воєнному сезоні. Оскільки фундамент «заруби» закладений уже давно, ми переходимо до подій які відбувались вже цього матчу. Хлопці йшли в жорсткі стики, але ніхто ноги не забирав, інколи виходячи за межі правил, що відразу фіксували арбітри. Перший гольовий момент виник біля воріт «біло-чорних», коли один з гравців «Вишкова» на дальній стійці не замкнув простріл і «проспав» свій шанс дати відлік забитим голам. Моментом на момент відповів Сергій Хвиць із «Vadrus(у)», але його удар в стрибку парирував голкіпер. За кілька миттєвостей Сергій знову змусив понервувати суперників, коли обікравши двох захисників прицільно пробив під стійку, але на шляху стояв Віталій Остапчук – голкіпер «Вишкова», ліквідувавши небезпеку. При любій нагоді свою гармату старався розчохлити Василь Лойко, але все безрезультатно.  Лише добігаючи до кінця першої половини зустрічі, команди більш активізувались. Відкрити рахунок у матчі зумів один із лідерів «чорних», а саме Іллі Грушецькому вдався чудо удар в падінні через себе в кількох метрах від воріт, який запалив одиничку на табло ОДЮСШ. Жорстко сфоливши на Василю Лойко, «вишківці»  зробили собі ж гірше і по-спортивному розізлили Василя та «поправили йому приціл», свідками чого ми згодом і стали. Потужним ударом після розіграшу кутового повз зніяковілого голкіпера, Василь поцілив у дальню дев’ятку чим відновив паритет у матчі. Вивести колектив у перед зумів Сергій Хвиць, який цього разу не схибив з перспективної позиції 2:1.  Крапку у першому таймі поставили саме «взуттєвики». Знову кутовий біля воріт «Вишкова», і знову спрацювала зв’язка Хвиць-Лойко, де перший пасує а другий забиває своїм мегапотужним ударом. Друга половина зустрічі проходила по аналогічному сценарію першої – м’ячем володіли більше «біло-чорні» та відповідно створювали більше небезпеки. Загравшись біля власних воріт Василь Лойко продемонстрував усім присутнім, що таке «ринок Привоз» по-футзальному, коли відпасував на суперника перед самісінькими воротами, а останній не схибив та скоротив рахунок до мінімального 3:2. Але сил на більше наздоганяючим не вистачило. Взявши тайм-аут «взуттярі» втихомиривши пил і емоції, зуміли завершити почате – ще тричі розписавшись у воротах суперника.  Фінальний свисток арбітра матчу зафіксував впевнену перемогу «Лойко і Ко» в черговій історичній грі.

Кращі гравці: Лойко Василь – Грушецькій Ілля