Гра

На паркет ОДЮСШ вийшли перша та остання команди Суперліги . «Надії» потрібно було закріпити свою лідерську позицію, а «Вотрансу» вирватись із підвалу турнірки. Гравці «Надії» відразу дали зрозуміти опонентам що саме вони диктуватимуть умови та задаватимуть темп гри. Короткі перепаси з постійним просуванням були схожі на розвідку «надійних», а згодом стали  пристрілюватись по воротах. «Вотранс» відповідав контратаками які впевнено нейтралізовував юний голкіпер «Надії». Починаючи з середини першої половини зустрічі майстри футзальної справи із Хорова взялись за діло по справжньому. Накрутивши опікуна Юрій Когут результативно пробив повз голкіпера відкривши рахунок у зустрічі. Постійно атакуючи і переводячи м’яч з одного флангу на інший досвідчені хорівчани втомлювали суперника. Адже всі хто коли небудь грав у футзал чи футбол знають, що саме важче грати без м’яча і в постійній обороні. Кілька небезпечних атак провели гості, але їх впевнено звів до нуля Василь Ярошик – голкіпер «Вотрансу». В черговій атаці Назар Цюпка, як говорять у навколофутзальних колах, прийняв м’яч на стовпа, відтіснив корпусом опікуна та прицільно пробив під поперечку – голкіпер був безсилий, рахунок став 2:0. Другий тайм зустрічі нічим не відрізнявся від першого і став його продовженням. «Зелені» далі тиснули на ворота суперників. По аналогії з першим голом Юрій Когут розкачав опонента обманливими рухами та опинившись в чудовій позиції  завдав амбіційного удару вразивши дальній кут воріт – чудовий приклад індивідуальної майстерності. Поки партнери були захоплені атакою, то Антон Денчук – голкіпер «Надії» постійно проводив розминку та розтяжку на лінії власного штрафного майданчика, наче якийсь шаманський  ритуал, щоб зачарувати ворота та морально повпливати на суперника. З цим він також справився з позначкою «відмінно». Далі «надійні» продовжили плести мережі із коротких пасів раз по раз виводячи партнерів на ударні позиції, але вони не завершувались взяттям воріт. Академічно розіграна багатоходівка від «зелених» збільшила гандикап у чотири м’ячі, відзначився Микола Лещишин. Гравці «Вотрансу» вирішили спробувати авантюру з п’ятим польовим, але вона відразу ж провалилась після незграбної обрізки. Підібраши «кулястого» Юрій Когут хотів пробити сам, але помітив що Сергій Шафранський перебуває у більш вигідній позиції і відпасувавши йому останній не схибив по порожніх воротах з своєї половини встановивши остаточний рахунок у зустрічі 5:0. Підопічні Миколи  Радька впевнено і спокійно переграли суперників і набрали «крейсерський хід» за золотими нагородами. Якщо коротко описати гру тоді вийде щось на кшталт: «ми вам заб'ємо скільки захочемо, а ви – скільки ми дозволимо». Словом, жирна така риска під всією грою.

Кращі гравці: Кривицький Валентин – Когут Юрій