Гра

Матч першого кола між цими суперниками закарбувався у пам’яті силою-силенною нереалізованих моментів «вотрансівців» Тетеренка-Дудіка-Романюка, натомість високою реалізацією контрвипадів від «хорівців». Тоді у фінальній 5-хвилинці Семенчук і дубль Коляди зафіксували дещо несподіваний результат – 0:3. Та перемога так і залишилася єдиною у «смугастих», до якої вони додали дві нічиї з «Динамо» (2:2) й «ТеремноХліб» (3:3). Натомість у команди Юрія Волошина теж в активі одна звитяга – над «Любартом» (3:1).

Гру другого кола опоненти почали доволі акуратно. Так, «Вотранс» уже не мав у розпорядженні зіркового футбольного десанту, але ж і «Хорів» приїхав на матч… без замін. А це, погодьмося, вже було шансом для лучан.

Після стартової розвідки першими шляхи до воріт почали шукати «транспортники» - Олександр Назарчук і Михайло Запорожець пробували пробити - воротар Юрій Колодюк на місці. МФК «Хорів» у ці миті вичікував, а «Вотранс» потихеньку все більше й більше нагнітав. Команда Віктора Ревка, умовно кажучи, тріщала по швах, але трималася.

Однак Назарчук таки відкрив – його потужний удар із середньої дистанції був невідпорним – 0:1. Тут же його одноклубник Валентин Кривицький міг подвоювати, однак його постріл прийняла на себе стійка воріт ОДЮСШ.  «Смугасті» намагалися різко відповідати, але поки не надто вдавалося, бо свіжі «вотрансівці» перекривали зони. Хоча свисток на перерву застав в атаці якраз-таки «Хорів».

Із початком другого тайму команда, що представляє агроіндустрію Володимирського району знову намагалася зіграти першим номером. І це попри відсутність ротації. І подекуди їм вдавалося закривати лучан на їхній половині майданчика.

Після тривалої відсидки «Вотранс» відповів разючою атакою, яку на дальній замикав Святослав Біскуп. Глядачі, запасні, просто перехожі по вулиці Хмельницького уже бачили «селект» у сітці, однак нагадала про себе легендарна фраза феєричного коментатора минулого «Гол! Х…й! Штанга!». Однак у нашому випадку треба було кричати «Гол! Х…й! Мимо!». 

І тут на певний час на майданчику запанувала гра зустрічних курсах. Лиш одне питання інтригувало тоді – чи вистачить «смугастих» на такий розмін без замін. Василь Ярошик двічі врятував браму після ударів Віталія Бенедицького та Олександра Проскуріна. А через мить той-таки Проскурін влучив у…..  згадану коментаторську штангу!

«Вотранс» старався оговтатися від такого нокдауну.  Однак «Хорів» десь відчув, що треба дотискати й почав грати з п’ятим польовим – тримав, розігрував, креативив. Тепер уже вичікували підопічні Павла Рибковського. І таки вичекали! Партнери вивели Запорожця на побачення, той пробив, і коли знову всі глядачі, запасні і ті, хто пив каву в «Шарлотці», побачити м’яч у воротах… кіпер викинув руку й буквально вийняв сферу з лівого від себе кута. Тут бравісімо!!!

Відразу ж практично дзеркальний моментище біля других воріт. «Хорів» розіграв п’ятого польового, й після удару Проскуріна здалося, що м’ячу нікуди діватися… але Ярошик!!! Бравісімо №2! Тут же котра «Вотранса» - Біскуп міг замикати, не влучив. Але наступна атака призвела до розіграшу, який в один дотик влучним ударом завершив Назарчук - 0:2 за 2:25 до кінця.

МФК «Хорів» продовжував із п’ятим, але все частіше помилявся й втрачав. Давалася взнаки втома, тож не дивно. Хоча гравці Ігоря Чудлі і так трималися дуже гідно. Під час однієї із таких втрат Ярошик бив по порожніх – вище. Але це вдалося Назарчуку - влучив зі своєї половини, 0:3.

Що ж, повноцінний реванш «Вотрансу» за таку ж поразку у першому колі від МФК «Хорів». Тепер лучани на один бал обійшли «хорівців» й мають в активі 6 очок, на одне менше в суперників. Тому тепер їхня умовна боротьба за 7 сходинку триватиме заочно. Можна, звісно, зазіхнути теоретично й на вищий щабель, але для цього потрібно вигравати все, що залишилося.

Кращі гравці: Олександр Проскурін – Олександр Назарчук