Гра

 Довгоочікуваний. Принциповий. Вирішальний. До анонсу головного протистояння останніх сезонів Надія - Любарт кількість епітетів меж не має. В теплий травневий вечір суботи 20-го числа завершальна гра 15-го ювілейного сезону мала дати відповідь на два головних запитання - чи зможе колектив Віктора Ревка забрати до Хоріва на довічне зберігання Кубок Волині з шостим титулом володаря, чи кубкову гегемонію вперше у своїй історії перервуть лучани. Діючий чемпіон Волині виходив на звітний поєдинок у гарному настрої, адже тиждень тому князям вдруге у клубній історії підкорилося чемпіонство у Першій лізі України. А суперник через кадрові проблеми не зміг здобути нагороди Другої ліги, хоча потенціал "надійних" дозволяв волинським вболівальникам сподіватися на подвійний успіх лідерів регіонального футзалу.
Про турнірний шлях у кубковому турнірі ми повідомляли у попередніх матеріалах, а тому вся увага була прикута до майданчика ОДЮСШ, де червоно-зелене протистояння з перших секунд пішло на зустрічних курсах. Суперники розпочали обмін позиційними атаками та швидкими випадами на ворота опонентів. Напруження відчувалося у кожному епізоді, хоча перший фол стався лише на 10-й хвилині матчу. Ставку учасники фіналу впершу чергу робили на комбінаційний футзал та індивідуальну майстерність виконавців. Щоправда, вищезазначених критеріїв для взяття воріт суперникам не вистачало. За сухого нічийного рахунку команди пішли на відпочинок.
По перерві суперники обмінялися дальніми ударами, але лучанин Владислав Сизик та Микола Лешчишин з Надії в рамку не влучили. Станом на середину другої половини гри сценарна частина футзального шоу особливих змін не зазнала. Суперники діяли із максимальною концентрацією, що іноді заважало в заключній стадії комбінацій. На табло продовжували горіти нулі. Моментів гольових вистачало, але селект до сітки не поспішав попри спливаючий час гри. На трибунах все частіше звучали репліки про пенальті. І сирена підтвердила той факт, що долю фіналу вирішить серія шестиметрових.
Футзальну лотерею розпочала Надія вдалим пострілом так само як і Любарт. По три спроби пройшли із стовідсотковим результатом і справа пішла до першої помилки. Спортивна фортуна посміхнулася Надії і Кубок Волині вшосте підкорився хорівським футзалісти, а трофей поїхав до клубного музею.
Кращі гравці: Микола Лешчишин Олександр Семенко